VHDL – хобі
Зміст | Наступна |
VHDL – хобіУ дитинстві я часто паяв. Точніше – перепаював. Детальок було мало. Щоб спаяти нову схему, треба було розпаяти стару. Знову спаяна схема звичайно відразу не працювала через погану пайку й помилки у монтажі. В інституті я напаявся досхочу, збираючи спецпроцесори із сотень і тисяч мікросхем. Проблема залишалася та сама – доведення схеми до ладу шляхом частих перепайок. З’явилися мікропроцесори, що вбудовуються. Це викликало легке почуття приниження, від того, що якийсь там американець насильно нав’язує мені свою думку в придуманій ним системі команд мікропроцесора. Знайомство з реалізацією мови Сі викликало асоціацію з машиною Ть’юрінга, у якій обчислення виконуються за рахунок міліоннократного повторення одних і тих самих команд. Як тільки я познайомився з мовою VHDL і ПЛІСами, я зрозумів, що це саме те, чого мені з дитинства не вистачало. Було зроблено кілька проектів, прийшов досвід. Але інтерес до мови все зростав. Інтерес штовхав жонглювати операторами мови при реалізації різних штучок, не потрібних у роботі, але оригінальних у виконанні і ефектних у функціонуванні. VHDL і ПЛІС – це як пензлі і мольберт для художника. VHDL став моїм хобі. Добре, коли робота – хобі, а хобі – робота. Інформація про VHDL і ПЛІС займає гідне місце в інтернеті. Це:
і за багатьма іншими адресами. Я думаю, на світі є багато аматорів, котрі, як і я, одержують задоволення від проектування й випробування різних схем, а не тільки від їхнього застосування або зарплати за їхню розробку. Тоді, може, їхнім хобі теж буде (або вже є) VHDL. Тому для них і багатьох інших відкрита Facebook-спільнота “Интересуюсь VHDL”.Там розглядаються такі теми, як:
Всі охочі запрошуються для співробітництва.
Анатолій Сергієнко |
Зміст | Наступна |